June 25th, 2008

rusin, rusyn, русины

Русины берут под контроль самозахваты их земель киевлянами

Дача головного адміністратора Кучми - «хатинка» в 140 гектарів


Закарпаття завжди вабило київських чиновників своєю природою й чистим повітрям. Чимало з них і до сьогодні будують тут котеджі, які серед народу називають просто дачами.


Щоб довідатися про одну з таких «скромних хатинок» Віктора Медведчука, колишнього голови Адміністрації Президента Кучми, їдемо у Жденієво, що у Воловецькому районі Закарпаття.

Неподалік посту, що стоїть на межі Закарпатської та Львівської областей, звертаємо на бічну дорогу, яка веде у напрямку Жденієва. До цього селища дорога погана – з вибоїнами, майже без розміток. Далі – гладенька, подібна до траси Київ-Чоп. У кінці Жденієва стоїть з десяток дерев’яних котеджів, є навіть сучасний тенісний корт. «Це – маєтки місцевих бізнесменів», – пояснює мій знайомий з Воловця.

За селом звертаємо наліво. Тут дорога ще краща. Обабіч – імпортні світильники й новенькі бортики. Здолавши ще зо три кілометри, під’їжджаємо до пропускного пункту. Шлагбаум, на диво, піднятий. Перед входом до маєтку величезний майданчик, який закінчується дерев’яною будівлею й величезним металевим парканом. За ним – десятки гектарів землі, на якій і розкинувся утаємничений котедж колишнього головного СДПУ(о)шника країни.




Підходимо до цієї нехитрої хатинки. Натискаємо на кнопку дзвінка. Тихо. Раптом з дверей цього КПП з’являється чоловік у чорній формі з пістолетом на поясі.

Слухаю вас! Що ви хотіли?, – звертається до нас чолов’яга
Ми з преси. Хотіли б подивитися на диво-хату Віктора Медведчука.
На цьому наш діалог і закінчився. Охоронець гримнув дверима, порадивши нам перед тим триматися звідси подалі, оскільки це – приватна власність.

Цікавість побачити, що ж там за величезним парканом, змушує мене піднятися на гору й заглянути за високу сітчасту огорожу. Для цього доводиться лізти густими чагарниками метрів зо тридцять. Ось і огорожа. На решітці написано, що об’єкт під охороною й напругою. Я не став перевіряти, скільки саме вольт пробігає за два-три сантиметри від мене. Однак, вирішую сфотографувати цей електропаркан. Не встигаю зробити одну-дві фотографії, як знизу чується собачий гавкіт. Очевидно, одна з камер, котрих на огорожі стільки, як іграшок на новорічній ялинці, зафіксувала всі мої дії. Тому, мабуть, охоронці і спустили собак. Гавкіт наближається. Я встиг побачити метрів за 50 від входу величезну дерев’яну споруду з зеленим дахом. Однак, крізь огорожу сфотографувати цю «хатинку» не вдалося: заважали дерева. Та й собачки вже наближаються. Тому швиденько біжу крізь ту ж гущавину вниз до товариша.






Поки я лазив крізь огорожу, котра тут навіть над потічком, з дачі вийшло троє робітників. Товариш спробував з ними поспілкуватися, однак ті не сказали йому ані слова. Лише повідомили, що їх попередили, аби ні пари з вуст перед журналістами.

Від’їжджаючи, робимо загальне фото маєтку. Стоїмо метрів за 30 від паркану. Аж тут виходить той же охоронець і щось кричить. Ми не стали прислуховуватися до його слів. Водій каже, що камера зафіксувала його номерні знаки і тепер він може мати проблеми. Мовляв були вже на Воловеччині такі випадки. Тому сідаємо в авто і швиденько від’їжджаємо.


За метрів 50-60 від маєтку колишнього голови адміністрації Кучми перед нами раптово з’являються темно-сині «Жигулі» і супроводжують нас до самісінького Жденієва. Потім, побачивши, що ми таки їдемо геть, повертаються «на базу»…





Дорогою дізнаємося що в сусідньому селі Задільському живе чоловік, котрий свого часу працював на дачі Медведчука. Їдемо до нього. Пан Михайло охоче погодився на бесіду, однак попросив не вказувати його прізвища. «Дача спочатку будувалася, як спортивна база футбольного клубу «Динамо», але коли сюди впреше прилетіла Оксана Марченко, а потім тут відзначали Новий Рік Медведчук, Кучма й майже вся екс-президентська адміністрація, всім стало відомо, що це маєток Медведчука. Загалом тим електропарканом, привезеним з Ізраїлю, обгороджено більше 40 гектарів площі. Всередині є й вертолітний майданчик, площею близько 50 метрів квадратних і численні басейни з водоймами. Туди напустили рідкісних звірів, щоб панам було на що полювати.», – розповідає пан Михайло. «На територію цієї споруди могли завозити й сніг, коли зима була не надто білою. Якось перед Новим Роком на дачу для Оксани аж із Сімферополя привезли величезну Ялицю рідкісної породи… Коли вона приїжджала, наші правоохоронці, котрі тоді несли службу в середині дачі, виганяли нас додому, бо дружину правої руки тодішнього Президента дратував гул техніки й наші розмови. А з простими робітниками дружина Медведчука ніколи не спілкувалася. Було нас там майже 300 чоловік з усієї області. Міліціонерів було лише трохи менше. Тоді охорона стояла зразу після Жденієва. Кого ж ловили десь близько біля дачі, могли й побити або навісити якийсь злочин. Споруджуючи фундамент, часто доводилося аж на самісінький верх дачі носити бетон у наплічниках», – пригадує робітник. У самій же дачі, каже пан Михайло, через примхливість Оксани Марченко, люстри міняли кожен тиждень. А одного разу розбилася, така ж, вартістю 2000 євро! Зривали й паркет. Лише тому, що на одній детальці виднілася плямка від стовбура. Робітники отримували по 500, а інколи й 600 гривень на місяць. А для села, каже пан Михайло, це були добрі гроші. Однак, після помаранчевої революції до всіх, хто працював на цій дачі, підходили правоохоронці й випитували: хто, коли, скільки й за що платив…

Вже у Воловці вдалося поспілкуватися з мешканцями Пашківця, що за два кілометри від Жденієва. Люди розповідають, що під час масштабних гулянок, колеги Медведчука влаштовували автомобільні перегони на джипах сусідніми селами. А феєрверки поблизу дачі були такими, що і в Києві не побачиш. Одним словом, гуляла знать…

Автор (фото) Павло БІЛЕЦЬКИЙ, для UA-Reporter.com Ужгород-Жденієво 
http://www.ua-reporter.com/novosti/32488/
rusin, rusyn, русины

Заявление пресс-служба Сойма ПР от 25 июня 2008 года о кляузниках и реакции на них СБУ.

 Заявление пресс-служба Сойма ПР от 25 июня 2008 года о кляузниках и реакции на них СБУ.

Уже 16 лет официальные органы Украины игнорируют обращения подкарпатских русинов, нарушая их права и свободы. Столько же времени нарушения прав русинов упорно не замечают спецслужбы, которые много раз даже не реагировали на письма русинов о попрании их прав и свобод.
Наоборот, на всякие кляузы антирусинов спецслужбы реагируют немедленно, тщательно изучают их, и, по-пионерски, бегут их исполнять, требуя от русинов, как от диссидентов, объяснений, сами, в тоже время, отказываются написать русинам официальное письмо и получили бы официальный ответ.


Пресс-служба Сойма ПР уполномочена заявить протест против попыток работников СБУ давления на лидеров русинского движения, заставляя их давать объяснения в ответ на кляузы двух «бюджетных» маргиналов-антирусинов Ясинского, Федаки и К.
Даже поверхностное знакомство с этими местными маргиналами вызывает у большинства ужгородцев недоверие. По сообщению СМИ, один из них, в свое время, когда его родной отец попал в тюрьму, (по советским меркам за бизнес), сын-предатель, подобно Павлику Морозову, сразу отказался от отца и сменил фамилию. Другой, как сообщают СМИ, связан со сделкой вокруг не совсем законной продажи одного из исторических зданий Ужгорода, на строительство которого собирали деньги все русины Подкарпатской Руси в 30-х годах, а сегодня их прикарманили несколько антирусинов.
Чтобы слыть перед спецслужбами «своими», они временами выкидывают в прессу свои националистические заявления, обвиняя русинов в сепаратизме. Хорош метод прикрывать свои грехи, киванием на русинов.
Русины Подкарпатской Руси-Закарпатья не воспринимают язык ультиматумов, ни от националистов, ни от силовых структур и решительно отвергают надобность давать объяснение на кляузы сомнительных лиц.
Все решения Сойме ПР приняты – коллективно и публично и опубликованы в СМИ. Если в них есть неточности или нарушения, то на них могут указать компетентные органы юстиции или прокуратуры, а не кляузники и доносчики. 
http://www.rusin.forum24.ru/?1-7-0-00000006-000-0-1-1214388951