October 9th, 2008

rusin, rusyn, русины

Чопский погранотряд остался без солдат-срочников (Фото)


Чопский погранотряд остался без солдат-срочников (Фото)

09.10.2008 (20:41)
Солдаты срочной службы Чопского погранотряда.
Солдаты срочной службы Чопского погранотряда.

Из пограничных войск уволили последних солдат срочной службы: на плацу Чопского пограничного отряда состоялись торжественные проводы 151 солдата срочной службы на гражданку.

Как отметил начальник Западного регионального управления Государственной пограничной службы Украины генерал-лейтенант Артур Горбенко, с их увольнением охрана границ страны испытывает изменения, ведь теперь останется под надзором "профессионалов".
С этим связан и ряд реформ, которые проводятся в пограничной службе. Они направлены как на улучшение эффективности несения службы, так и на социальную защиту военнослужащих, которые охраняют границы государства.
Укринформ
1579.jpg 1579_2.jpg


Интернет-издание
UA- Reporter.com
http://www.ua-reporter.com/novosti/39538
P.S.Вот как бабки Украина гребет на русинской беде! Границу открыла, ментами прикрыла возмущение русинов по поводу вала нелегалов арабов в Подкарпатской Руси.
rusin, rusyn, русины

Украина наращивает контингент оккупационных войск в Подкарпатской Руси!


Крымский спецназ едет в Закарпатье — держать границу на замке !

09.10.2008 (20:51)
 Группа крымских спецназовцев в ближайшее время отправится в Закарпатье
Группа крымских спецназовцев в ближайшее время отправится в Закарпатье

Группа крымских спецназовцев в ближайшее время отправится в Закарпатье — помогать пограничникам держать границу на замке, а заодно и получить полезный опыт работы за пределами полуострова. В такой командировке крымчане уже были и считают, что вряд ли сейчас ситуация на границе радикально изменилась.

Соседство с Европой для нашей страны имеет одну не очень приятную сторону — в западный рай рвутся десятки тысяч жителей из небогатых стран. Они верят, что там им удастся зацепиться, найти работу, посылать деньги семьям и когда-нибудь помочь им переселиться на Запад. Но для этого нужно как минимум пересечь границу. Очень часто для нелегального перехода выбирают украинские кордоны — нет никакой тайны в том, что в приграничных селах нетрудно найти и проводников, и временное пристанище для одиночек и целых групп «путешественников».

Там, где ходят «фишкарики»

Обычный человек, начитавшийся в детстве и юности советских книжек о шпионах и разведчиках, границу представляет как непреодолимую и хорошо просматриваемую зону с контрольно-следовой полосой, вдоль которой курсирует наряд с собаками. На самом деле в закарпатских лесах, где проходит граница, присутствуют пограничные столбы, колючая проволока и… множество тропинок, по которым и уводят проводники своих клиентов за границу. «Лес там не такой, как в Крыму, он гуще, темнее, очень много сушняка, который не убирается: эти опавшие ветки лучше всего сигнализируют о том, что кто-то идет, — рассказывает командир отделения автоматической гранатометной системы батальона спецназначения военной части 3009 Михаил Семенов. — Поэтому местные жители, занимающиеся переправкой нелегалов, стараются пользоваться тропами. Причем сразу по выбранному пути не идут — сначала проверяют дорогу. Подростки, бабушки и дедушки идут в лес якобы по грибы или ягоды, заодно все ветки и сучки уберут, выяснят, нет ли засады, где находится наряд пограничников. Не вернулся «разведчик» (их называют «фишкариками» из-за распространенного выражения «рубить фишку», то есть быть в курсе) — значит, проводник отложит переход или поведет по другой тропинке».
Задержать проводника почти нереальная задача: во-первых, если он чувствует опасность, то просто бросает группу и скрывается в лесу, который знает как свои пять пальцев. Во-вторых, в маленьких селах все друг другу если не кумы и свояки, то хорошие знакомые, то есть не стоит ждать показаний о том, что кто-то видел, кого и куда повел сосед. Работали крымчане вместе с местным подразделением «Беркут»: патрулировали по ночам лес, устраивались около троп — и не раз задерживали нелегалов. «Были и мужчины, и женщины, и одиночки, и группы, — вспоминает Михаил Семенов. — Откуда? В основном из Китая, Вьетнама, Пакистана. Как-то на пограничников вышла семья чеченцев, они пытались перейти границу самостоятельно, мужчина неплохо ориентировался на местности, хорошо разбирался в картах. А жена его была беременна, причем уже на довольно большом сроке. Если бы им удалось оказаться в Словакии, то родившийся ребенок считался бы уже гражданином этой страны — и на получение гражданства могли бы рассчитывать и родители».

Лучше иметь дело с группами

Терпения и упорства нелегалам обычно не занимать. Они готовы безвылазно сидеть по нескольку дней в подвале, дожидаясь переправки, питаться исключительно карамельками, шоколадом, чтобы потребность в отправлении естественных надобностей возникала реже, если необходимо — часы проводить в неподвижности. А если их задерживают, то они нередко… добираются сюда снова, стараясь в том же месте перейти границу. Как раз во время прошлой командировки крымских спецназовцев пограничники в третий раз задержали одних и тех же китайцев, которых уже неоднократно депортировали.
«Как правило, нелегалы не оказывают сопротивление при задержании, — пояснил заместитель командира 3-й боевой группы горно-стрелковой роты «Лаванда» Валерий Ярошенко. — Они, увидев патруль, сразу садятся на землю, демонстрируя готовность сдаться. Лучше иметь дело с группами, чем с одиночками, потому что поведение последних предсказать куда труднее. Пограничники нам рассказывали об одном таком: здоровый и неплохо подготовленный мужчина убил служебную собаку и пытался скрыться в лесу».
Впрочем, у местных жителей время от времени появляются свои ноу-хау, которые позволяют и закон не нарушать, и деньги заработать. Например, в 10 — 20 километрах от настоящей устраивается ложная граница: в лесу ставят самодельные пограничные столбы, устраивают преграду из колючки и ведут туда группу (крымчане находили в лесу такие ложные системы). «Пришли!» — объявляет проводник и в доказательство, что здесь уже территория Словакии, демонстрирует мобильный телефон, который ловит сигнал словацкой сотовой сети. Наступает время расчета, нелегалы отдают условленную сумму, проводник скрывается в лесу, показав направление, в котором нужно двигаться: «Во-он на тот огонек!». Бедняги идут туда — и натыкаются на украинскую пограничную заставу.
Если честно, для них такое надувательство еще не самый худший вариант, потому что куда хуже заблудиться в лесу, — а уже в августе там ночи очень холодные, снегопады начинаются осенью. Немало и хищных зверей: есть волки, рыси, с территории Словакии часто заходят медведи, кабаны тоже представляют опасность для человека. «Подснежниками» в этих местах называют не только первые весенние цветы, но и обнаруженные после таяния снега трупы, в основном тех же жителей азиатских стран, мечтавших о европейском рае.

Вьетнамцы в чемоданах и сигареты в шинах

На том участке границы, где уже были и куда поехали крымские спецназовцы, давно сформировалась своя философия по отношению к нелегальным мигрантам — в них видят просто один из двух возможных здесь видов заработка. Второй — контрабанда сигарет, благо граница близко. Поэтому народ относится к людям, которым по службе положено всему этому препятствовать, с понятием: что ж, так жизнь сложилась — одни ловят, а другие стараются заработать и остаться не пойманными. Поэтому всем приходится проявлять некоторую гибкость и смекалку. Нелегалов и контрабанду прячут в самых неожиданных местах — невысоких щуплых вьетнамцев, например, не раз пытались провозить в чемоданах, по четыре-пять нелегалов помещались в бензобаке большегрузной машины, где было устроено второе дно. Перевозчиков сигарет закарпатские пограничники вычисляют по… тихоходности. Одно из обычных мест для такого груза — колеса, блоки с товаром запихивают прямо в шины. Но ехать при этом нужно очень медленно, до 30 км/час, иначе сигареты превратятся в кашу из бумаги и табака. Поэтому если замечена медленно ползущая по дороге к пропускному пункту машина, при проверке водителя просят проехать немного на нормальной скорости.
Хотя прошлая командировка и наводила крымчан на мысли, что борьба с потоком нелегалов в чем-то сродни попыткам черпать ситом воду, о людях — и коллегах-спецназовцах, и местных жителях — остались только самые лучшие воспоминания. «Нас встретили замечательно, — делится Валерий Ярошенко. — Доброжелательность и отзывчивость были во всем, вплоть до готовности незнакомых водителей подвезти нас до нужного места. Очень приятно было, что, когда мы о чем-то спрашивали, все тут же переходили с украинского на русский язык, хотя мы и так неплохо бы все поняли, — вот такое там уважение к гостям. В селах живут небогато, куда скромнее, чем в Крыму, но душевности в людях намного больше».
Свой вклад в борьбу с нелегальными мигрантами крымские спецназовцы оценивают реально: их присутствие на границе, возможно, внесет сбой в отлаженные механизмы переправки иностранцев, но радикально ситуацию не изменит. Правда, полученный опыт лишним не будет — настоящая работа куда лучше любого учения.

1 Крымская

http://www.ua-reporter.com/novosti/39541
Интернет-издание
UA- Reporter.com
rusin, rusyn, русины

Одно не понятно? Зачем вПодкарпатскую Русь ввели оккупационные войска?


2008-10-09 11:44:05 :: Економіка -> Інвестиції

Закарпаття: клімат сприятливий


У рейтингу інвестиційної привабливості показники нашої області серед найкращих

Закарпаття: клімат сприятливий

Здавна кажуть: добре там, де нас нема. Та, як виявилося, людям на Закарпатті живеться чи не найкраще, як порівняти з іншими регіонами України.


ЗІА `Простір` - `Старий Замок `Паланок`
http://www.mukachevo.net/readnews.php?nid=17846

Такий, здавалося б, парадоксальний висновок випливає з рейтингу, який склало всеукраїнське економічне видання «Контракти». Використовуючи дані Держкомстату, вони підготували рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України. Як зазначається, «від інших досліджень він відрізняється тим, що за основу взято короткий період – I квартал 2008 року. Це дало можливість простежити найактуальніші тенденції розвитку економіки областей. Рейтинг розраховували, зводячи в інте­гральну оцінку 23 показники з 5 груп: інвестиційна активність, реальний сектор і фінанси, розвиток інфраструктури, споживчий сектор, соціальний розвиток».

Дослідження соціальної сфери показало, що найкомфортніші умови для персоналу створено в Києві та області, Севастополі, Закарпатській та Донецькій областях. При тім, що кадрова проблема гостра для всієї вітчизняної економіки, бізнес у цих регіонах інвестує насамперед у людські ресурси. Тут найвищі зарплати, низьке безробіття, а роботодавці з Київщини й Закарпаття ще й найменше піддаються спокусі виплачувати гроші у конвертах.

 

Край попереду або в «золотій» середині

 

     Якщо в попередні роки в рейтингах інвестиційної привабливості домінували індустріальні області сходу України та Одеса, то тепер дедалі важливішу роль відіграє спроможність під­при­ємств працювати якнайрентабельніше, впроваджувати інноваційні технології. При цьому збільшується значу­щість споживчого й соціального факторів – коли близько третини економіки країни й далі працює в тіні, саме во­ни здатні відбити реальні доходи біз­несу.

За абсолютною більшістю показників, які було взято для рейтингу, Закарпаття посідає середню або кращу частину місць, а подекуди й лідирує. Проаналізуємо окремі з них.

За приростом прямих іноземних інвестицій (з початку року, протягом І кварталу, у млн дол.) Закарпаття на 11 місці (з 27 фігурантів). За обсягом прямих іноземних інвестицій на одну особу – на 13 (з підсумковим наростанням від початку інвестування). За темпами збільшення обсягів інвестицій у житлове будівництво область вийшла на 7 сходинку в державі (проти того ж періоду минулого року). Чотирнадцяте місце ми посіли за рейтингом інвестиційної активності регіонів. Правда, не зовсім зрозуміло, чи малася на увазі робота, спрямована на залучення інвестицій, чи оцінювали, наскільки часто приходять інвестори.

 

Йдемо у гори

 

Шосту сходинку в державі посідаємо й за рівнем введеного в експлуатацію житла з розрахунку на 10 тисяч населення. Це свідчить не лише про те, що закарпатські заробітчани недаремно гарують по світах і за ті гроші зводять нові хати, а й про бум, який спостерігаємо у містах області – провадиться висотна забудова на окраїнах і в цент­рах, до того ж нерідко – житлом еліт-класу. Отже, на нього є попит, тобто у людей є гроші на його придбання.

У середині рейтингу ми й за темпами збільшення експорту. Хоча за коефіцієнтом покриття експортом обсягів імпорту Закарпаття лише 22-ге. Утім це закономірно, адже край на перехресті чотирьох кордонів країн ЄС.

Знову ж несподівано на першому місці ми за кількістю збиткових під­приємств до їх загальної кількості. Себто їх найменше. А за обсягами опера­ційної діяльності підпри­ємств Закарпаття – ми на «золотому» 13 місці. Добрі показники й за перші 5 мі­сяців цього року щодо збільшення промислового виробництва – у нас 7-ма позиція, за аналогічним показником із сільського господарства – 10-та.

 

Ростемо. Не рекордно, але системно

 

Стабільний на Закарпатті й приріст населення (3 місце). І що важливо – це природний приріст, тоді як у Києві (перше місце) людей більшає насамперед через міграцію до столиці трудового потенціалу. За рівнем безробіття серед економічно активного населення ми на 11 місці, а за показником номінальної середньомісячної зарплати, яку отримують працівники, – на 18-му, хоча за рівнем зростання реальної зарплати – на 3-му. При цьому низькооплачуваних працівників на наших фірмах небагато – 9 місце у рейтингу, що почина­ється з тих, у кого людей, яким платять мізер, – найменше.

Зате чи не за головним інтегральним показником – соціального розвитку у регіонах – ми на 4 позиції. Попереду Київ та область, Севастополь, а вже позаду нас – Донеччина, Крим та Дні­пропетровська область.

Рейтинг регіонів «Контракти» виводили з однією метою – проаналізувати й висвітлити для читачів інвестиційну привабливість (а вона має багато складових) кожної з областей. І їх годі запідозрити у якомусь підсуджува­нні. Як кажуть, маємо те, що маємо. Для Закарпаття у цьому випадку – не в іронічному, а в позитивному сенсі.

 

    За рейтингом розвитку фінансового й реального сектору регіонів ми восьмі. За індексом споживчих цін маємо надзвичайно важливе третє місце, що означає: хоч мало товарів і харчів виробляється в області, а довозити їх із інших областей на Закарпаття найдальше, ціни, а особливо темпи їх зростання, у нас ще відносно помірні. Проте люди й не дуже поспішають витрачати кошти: за приростом обігу роз­дрібної торгівлі на одну особу ми на 17 місці, за зростанням обсягу реалізованих послуг – на 15-му.

 

       Перше місце маємо за розвиток перспективних районів за межами обласного центру. Справді, Ужгород уже давно задихається від нестачі кадрів, їх довозять на роботу з усіх кінців краю практично всі підприємства, де більш ніж 100 працівників. Тому інвестори, яких особливо приваблює близькість до кордону, йдуть углиб області, навіть у гірські райони, не обов’язково прив’язуючись до наступних після обласного центру міст. Ще цей показник свідчить, що обласна влада працює над розвитком інфраструктури Закарпаття. І йде­ть­ся не лиш про такі параметри, як наявність і стан доріг, але й, наприклад, їх освітленість, а також комунікації. За рейтингом розвитку інфраструктури, до слова, ми на 8 місці.