March 9th, 2011

rusin, rusyn, русины

Закарпатський живописець Магдалина Пуглик-Белень:"Я створила власну школу кераміки"

Останніми роками художниця Магдалина Пуглик-Белень украй рідко виходить на люди. Вона заховалася у своєму великому будинку-музеї у селі Кам’яниця на Ужгородщині, яке розкинулося обабіч тихої річки Уж, біля сивої фортеці Невицького замку.


Природа тут напрочуд гарна не тільки влітку, але і взимку. Можливо, романтичні гірські краєвиди села не відпускають мисткиню від себе. Але її рідне село оповите ще і якось таємничою містикою – я це відчула, коли прийшла в гості до пані Магдалини.

Насправді ця сільська природа надихає художницю творити, малювати, ліпити. І просто жити спокійним умиротвореним сільським життям.

4 березня мисткиня відсвяткувала ювілей –  60  років, з яких 40 літ віддала мистецтву. Її тендітні жіночі руки, душа, серце і розум створили вже понад дві тисячі робіт.

До речі, твори художниці зберігаються в музеях України, Грузії, Канади (м. Торонто, музей українського мистецтва), США (м.Нью-Йорк, Музей українського мистецтва), в багатьох приватних колекціях у Франції, Німеччини, Італії, Ізраїлі, США, Канаді, Фінляндії, Данії, Японії, Словаччині, Угорщині, Чехії, Румунії, Польщі та колишніх республіках Радянського Союзу. Художниця була  учасницею Міжнародного бієнале кераміки в аргентинському Буенос-Айресі у 2003 та 2005 роках. Створила унікальну серію в кераміці й скульптурі малих форм, твори-ідеї вселюдської філософії буття "Космогонія людства" від символічних знаків раннього неоліту й до початку ХХ століття. У неї за плечима вже 26 персональних виставок, десятки обласних, республіканських і міжнародних.
 Мисткиня створила не просто новітній напрям, а школу кераміки. Крім того, образотворчо розкрила глибинну сутність тисячоліть Карпатського краю, зуміла в "архаїчній" кераміці й скульптурі віднайти такий характер творення образів, який на теренах Західної України до неї ніхто й не збагнув.

Магдалині Пуглик-Белень вдається практично все: кераміка, живопис, акварель, скульптура малих форм, графіка, декоративний і монументальний розпис, гобелени, вишивка, біжутерія та намисто. Одне слово, вона – професіонал.

Цікаво, що на першому курсі в художньому училищі, як сама зізнається, попервах думала, що буде ліпити горщики. Але їй пощастило з тамтешніми вчителями, котрі розкрили в ній талант. А далі розпочалося справжнє доросле життя, сповнене турботами про свою родину, роботу й любов'ю до мистецтва.

Натомість  мене найбільше вразили її скульптури.  Я запримітила, що вони всі "живі": рухаються, сміються і сумують. Художниця пояснює, що ідеї черпає із навколишнього життя. Наприклад, побачить десь колоритну огрядну бабцю чи гарну дівчину на зупинці й намагається той чи інший образ передати і своїми фігуркам.

Можливо, банальне запитання, та все ж таки, коли ви зрозуміли, що це ваше покликання?

– В дитинстві мої мама і тітка завжди малювали мені ляльки. Так я дечому вчилася від них. Щоправда, ляльки у мене виходили кумедними. Але, думаю, цей талант мені передався передусім від мого батька – він теж художник, учень Йосипа Бокшая. Але потяг до ліплення  у мене був сильніший. Якось улітку на річці знайшла різноколірну глину, і моїй радості не було меж: я ліпила тортики, різні фігурки. Затим у школі вже з пластиліну — казкових героїв. Дивуюся як устигала все! Адже тоді у нашій хаті ще і світла не було. До заходу сонця мусила встигнути й уроки повчити, і по господарству допомогти, та ще й трохи поліпити. Натомість малювати розпочала, коли навчалася вже у 6 класі. Пригадую, у школі був конкурс на шевченківську тему, і мені присудили  перше місце за малюнки до його творів. Та, якщо чесно, в дитинстві мріяла бути лікарем, а не художницею.

 

Collapse )
Основные черты русино-украинского этнополитического конфликта

Кому нужна война в Закарпатье-Подкарпатской Руси?

ЕС озвучил сценарий по интеграции Западной Украины в ЕС.

САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ