podkarpatrus (podkarpatrus) wrote,
podkarpatrus
podkarpatrus

Земля проблема которая в Подкарпатской Руси, разгорается с невиданной силой...

 Доброго дня, шановні правозахисники! Ми передплачуємо ваш „Правозахист” і читаємо  його цілою родиною. Довідуємося про людські негаразди та кривди.
Бажаємо поділитися з читачами „Правозахисту” про короткочасне верховенство права Деяка Василя Антоновича. Справа в тім, що батько Деяка Василя – Деяк Антон Іванович в 1954 році подав заяви у сільську раду с. Сокирниця Хустського району і в колгосп „Калініна”, щоб наділили йому 0,03 га під будівництво жилого будинку з батькової присадибної ділянки. На початок 1955 року він отримує дозвіл на таке будівництво. 1 квітня 1955 року Деяк Антон отримав розподільний акт. Отже, він має право окремо будувати собі хату.
У сім’ї Деяків було шестеро дітей. Троє з них на той час працювали. А троє – ходили до школи. Колгоспний мірник Білич О. разом з Банясом Ю., Поповичем В. наміряли Деяку Антону 0,03 га землі з батькових сотин. Батько Деяка Антона – Деяк Іван – купив цю нивку землі 0,09 га від Левовича в 1937 році. На цю землю є документ купівлі-продажу. Отже, після колективізації ці 0,09 га батькові були наділені у присадибну ділянку. Та з цих 0,09 га батько дав синові Деяку Антону 0,03 га землі під будівництво хати.
Всі зароблені гроші Деяків вкладалися у будівництво, та й самі працювали завзято. Наполегливо. У 1955 році був зроблений фундамент із цементу та стіни витягнуті з цегли (розмір хати 11м на 12 м). Батько Деяка Антона планував зробити її, щоб одружити двох старших синів і туди вселити. Кожному – по одній кімнаті, кухні, коморі із спільним коридором.
На початок 1956 року Деяк Антон, бухгалтер Сокирницького сільпо, оформляє позичку, щоб зробити дах, бо із зарплат Деяків на нього вже не вистачало. Тим часом Хустський райком партії приймає рішення № 450, в якому говориться, що Деяк Антон Іванович самовільно побудував фундамент і стіни на шкільному дворі.
Яке диво і яка велика брехня! Бо ж школа розташована на протилежній від цієї ділянки стороні вулиці. Звідки взявся тут шкільний двір? Ця нивка. 0,09 га землі, що її купив батько Антона в 1937 році від єврея, знаходилася між двома єврейськими домогосподарствами. Як господарів було вивезено, після Другої світової війни Закарпаття стало належати Радянській Україні. В одному з цих єврейських будинків жила комуністка Кравченко Ольга. Вона була вчителем історії у Сокирницькій школі. Ця комуністка зазіхала на ці 0,09 га землі ще в 1954 році. Вона їх самовільно захопила. Поорала. Засіяла. Батько Деяка Антона – Іван Андрійович – написав скаргу в облвиконком тов. Туряниці. При перевірці факти підтвердилися. Присадибну ділянку повернуто Деяку Івану. На це є документ № 361 від 1 серпня 1954 року.
Таким чином, комуністка разом з Хустським райкомом партії зробили 0.09 га шкільним двором. Чому вона мала таку силу? Та тому, що Кравченко Ольга була секретарем парторганізації комуністів с. Сокирниця з директором школи Губань С. Хустський райвиконком своїм рішенням № 450 оштрафував Деяка Антона Івановича за самовільне будівництво на 2 тисячі крб. Суд відмовив. Ніхто того штрафу не платив, бо ж школа знаходиться на протилежній стороні центральної дороги.
Незабаром Хустський райвиконком приймає рішення № 638 від 21 травня 1956 року, яким вирішив знести в адміністративному порядку стіни недобудови. Щоб показати свою силу та насміятися над рядовими громадянами, безпартійними, вони трохи подзьобали стіни зверху та заборонили подальше будівництво хати.
Рішення № 450 і № 638, звичайно, липові. Їх немає в жодному архіві: ні Хуста, ні Берегова, ні Ужгорода. На підтвердження цього є довідка, видана 6 липня 2004 року № 1170 директором держархіву Делеганом. Висновок такий, що рішення незаконні й у архів їх не здали. У архіві ми знайшли довідку від 1 квітня 1955 року про те, що Деяк Антон отримав розподільний акт. Виходить, що те, що робилося чесно, є в архівах, а що безчесно – нема.
Після 1956 року сім’я Деяків зазнала гоніння з боку влади. Забудовника зняли з посади головного бухгалтера сільпо с. Сокирниця і послали працювати рядовим у Горінчівське сільпо. Його старшого брата – аж у Баку. Його сестру Марію із Сокирницької школи перевели вчителювати в Золотаревську школу. Батькові дітей було сказано, щоб перестав скаржитися, бо побачить Сибір.
Ішли роки. Надія жила, що колись правда візьме гору. Маючи свою державу Україну, ми сподівалися, що нею керують не комуністи, а демократи, що вона не колонія РФ, а самостійна і ні від кого не залежна держава, то й права простих людей будуть захищеними.
Неодноразово звучали вислови про верховенство права в нашій державі Україна. Сім’я Деяків та їх нащадки жили надією на справедливе рішення суддів. Справа про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок незаконного позбавлення права власності на житловий будинок, була подана в Хустський районний суд від Деяк Софії Василівни, дружини Деяка Антона. Однак вона хворіла і відійшла в інші світи. Потім продовжував справу її син Деяк Василь Антонович. Справу розглядала Волощук О..Я. при секретареві Демеш В.М. з участю представника Хустської РДА Худинець В.П. та представника Хустської райради Ковач І.І. Суддя розглянула справу об’єктивно, виважено. Наполегливо вимагала ті документи, які були необхідні у судовій справі. Вона уважно вислухала і живих свідків, котрі давали на суді присягу говорити правду і тільки правду. Це ті люди, які в 1954 році були членами правління колгоспу ім.. Калініна. А саме: Баняс Юрій, 1919 року народження, член Сокирницького виконкому, Попович В.М., 1922 року народження, Білич О. – мірник, Гичка Марія, 1926 року народження, котра працювала на будівництві жилого будинку Деяка Антона. Ці люди тоді, у 1954 році, рішали у своїх урядах, щоб виділити 0,03 га землі Деяку Антону з присадибної ділянки його батька – Івана Андрійовича, а не на шкільному подвір’ї.
21 червня 2006 року суддя Волощук О.Я. приймає рішення щодо відшкодування матеріальної шкоди. (Рішення Хустського райсуду додаю).
Ми вдячні судді Волощук О.Я. за справедливе рішення. Бажаємо їй снаги і добра на многії літа, щоб працювала та захищала права народу України.
Ця радість, це короткочасне верховенство права тривало недовго. РДА і райрада не захотіли відшкодовувати мізерні гроші. І подали апеляцію в Ужгород. Апеляційний суд відбувся 8 вересня 2006 року. Колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі головуючого Кеміня М.П., суддів Фазикош Г.В. та Павліченко С.В. при секретарі Довбака розглянули цивільну справу за позовом Деяка Василя Антоновича до Хустської РДА та райради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Судді апеляційного суду не звернули уваги на те, що Деяк Василь Антонович має право на успадкування належного майна померлих батька та матері, оскільки він є спадкоємцем першої черги. Він має право на звернення до суду за захистом порушеного права Хустським райвиконкомом (Рішення апеляційного суду додаємо).
Судді захищають чиновників, підприємців, котрі приватизовують все за мізерні ціни. Наприклад, будинок Деяка Антона було приватизовано в 1994 році за купоно-карбованці підприємцем Глебою Іваном. Він скупив усі побутові будинки Хустського району. Якщо тодішні купоно-карбованці перевести на гривні, то будинок Деяка Антона коштує 61 грн. Цей будинок Глеба здає в оренду під бар, магазин. Словом, не по профілю. Уже нема побутового комбінату.
А що приватизація перетворилася в прихватизацію, свідчить і таке. Коли йшла наша розмова з керівником фонду держмайна Безкаравайним у його кабінеті про те, скільки заплатив Глеба за наш будинок, то він відповів нам: „Ніхто на світі не скаже вам, за скільки цей спірний будинок приватизовано”. Однак при допомозі адвоката нам вдалося вияснити це питання. Є довідка з Хустського архіву.
Ми перебуваємо у стані відчаю та втрати віри у справедливе правосуддя Ужгородського апеляційного суду, а тому змушені звернутися у Верховний Суд України, куди і відправили дану справу.
Добре б було, щоб така газета, як ваш „Правозахист”, виходила одна на все Закарпаття. А на кожний район області. Бо прикрих справ чимало.
З повагою та шаною до правозахисників та їх газети „Правозахист”
ВАСИЛЬ ДЕЯК,
МАРІЯ ГУЛЯНИЧ (ДЕЯК).
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments