podkarpatrus (podkarpatrus) wrote,
podkarpatrus
podkarpatrus

Годьмаш П. В. Вместо Русинской Республики - украинская область. 65-летний день ТРАУРА

У  НЕЗАКОННО  СТВОРЕНОЇ  ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  ВЖЕ 65-й   День   ЖАЛОБИ

 По ініціативі очолюваного Д.Сидором “Сойму Підкарпатських Русинів”, 22 січня 2011 р. вперше в історії Закарпаття було проведено науково-практичну конференцію, присвячену 75-й річниці Дня жалоби корінних закарпатців. Виступали лідери і активісти русинського руху: кандидати наук Д.Сидор і О.Онисько, заслужений вчитель М.Алмашій, краєзнавці Л.Філіп і Д.Поп, та інші. Але публікуємо написані адвокатом П.Годьмашем тези його виступу, який дав згоду на їх публікацію:

“Українські націонал-радикали Галичини день приєднання до Української РСР вважають чорним Днем в її історії. Не менш чорним Днем в історії корінних закарпатців є 22 січня 1946 р. – День незаконного утворення на території русинської суверенної республіки Закарпатська Україна адміністративно-територіальної одиниці під назвою Закарпатська область Української РСР.

Перше: Ст. 1 Договору СРСР і Чехословаччини  «Про Закарпатську Україну» від 29 червня 1946 р. написана так: «Закарпатская Украина (носящая, согласно Чехословацкой Конституции, название Подкарпатская Русь), которая на основании Договора от 10-го сентября 1919 года, заключенного в Сен-Жермен ан Ле, вошла в качестве автономной единицы в рамки Чехословацкой Республики, (…) включается в состав Украинской Советской Социалистической Республики».

Тобто, в Договорі “Про Закарпатську Україну” мова йде про автономну країну Підкарпатська Русь, яка у 1919 р. добровільно увійшла до складу Чехословаччини, але на 29 червня 1945 р. уже мала іншу офіційну назву – Закарпатська Україна. Наголошую, всі країни світу, в тому числі СРСР згаданим Договором “Про Закарпатську Україну”, визнали, що Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословаччини добровільно. Тому масові, але голослівні звинувачення Чехословаччини з боку українського телебачення в тому, що Чехословаччина нібито окуповала Закарпаття шляхом аншлюсу, є безпідставними. Дивним є і те, що Чехія і Словаччина на ці звинувачення підступно мовчать.

У зв’язку з вище сказаним нагадаю, що Угорщина 21 грудня 1918 р. прийняла конституційний закон “Про автономію русинської нації, що проживає на території Угорщини”, у якому написано: “$ 1. Русинська нація, що проживає на території Угорщини, має повне право на самовизначення в області управління своїх внутрішніх справ, юстиції, шкільних та освітніх справ, віросповідання, як з точки зору законодавства, так і правління, і з огляду на це положення цього закону є керуючим. $ 2. З частин Мараморошського, Угочанського, Березьского та Унгського комітатів, заселених русинами, створюється автономна правова територія (губернаторська територія) під назвою Руська Країна”. Однак сучасні українські фальсифікатори історії у своїх так званих дослідженнях замість слів “Руська (у сьогоднішньому варіанті – Русинська) Країна” пишуть “Українська Країна”?!

03 березня 1919 р. відбулися вибори депутатів парламенту автономної Руської Країни виключно із числа русинів. Але у квітні 1919 р. владу в Угорщині захопили комуністи на чолі з Б.Куном (Коганом), родом із Виноградівщини. Тому русини автономної Русинської Країни 8 травня 1919 р. прийняли рішення приєднатись до Чехо-Словаччини на правах автономної республіки під назвою Підкарпатська Русь.

Учасники Паризької мирної конференції визнали і за малими націями право на самовизначення. Вони це право малих націй на самовизначення зафіксували в укладених ними Версальській серії міжнародних договорів, а Радянська Росія це право визнала Декретом “Про мир” від 9 листопада 1917 р. Цим правом малих націй на самовизначення скористався законно обраний парламент русинської автономної республіки Підкарпатська Русь, який законом від 15 березня 1939 р. свою автономну республіку Підкарпатська Русь проголосив суверенною республікою, але (на вимогу Берліна) під назвою Карпатська Україна.

В цей же день, 15 березня 1939 р., Чехословаччина здалась на милість Гітлеру і в Прагу увійшли окупаційні війська Німеччини. Тому парламент Чехословаччини просто не мав можливості внести в Конституцію зміни про суверенітет Підкарпатської Русі та її перейменування в Карпатську Україну. Дехто з активістів русинського руху із-за своєї некомпетентності чи по іншій причині хоче використати цю ситуацію так, що нібито парламент Підкарпатської Русі взагалі не приймав закон про суверенітет та перейменування Підкарпатської Русі в Закарпатську Україну. Ігноруючи при цьому той факт, що проголошений 15 березня 1939 р. суверенітет Підкарпатської Русі – Карпатської України визнали всі країни Європи і Америки! Визнала навіть суверенна Україна присвоєнням А.Волошину звання Герой України не як громадянину і діячу України, а як Президенту суверенної Карпатської України.

Друге: Суверенну республіку Карпатська Україна було визволено з окупації 27 жовтня 1944 р. Не очікуючи визволення Праги (9 травня 1945 р.), Народні комітети (місцеві органи влади) суверенної Карпатської України 26 листопада 1944 р. прийняли Маніфест про вихід суверенної Карпатської України із федеративної Чехословаччини та приєднання її до Української РСР, але вже під назвою Закарпатська Україна. По вище згаданій причині (перебування Праги в окупації), парламент Чехословаччини не мав можливості в перші місяці після визволення Праги внести зміни до Конституції як про вихід Карпатської України із складу Чехословаччини, так про перейменування Підкарпатської Русі в Закарпатську Україну.

 Ось чому в Договорі про приєднання Закарпатської України до Української РСР було оговорено, що по Конституції Чехословаччини за Закарпатською Україною зберігається назва Підкарпатська Русь, але в Договорі її названо існуючою на 29 червня 1945 р. офіційну самоназву Закарпатська Україна. Одночасно цим Договором “Про Закарпатську Україну” було підтверджено, що Закарпатська Україна на день укладення цього Договору є суверенною країною, а не адміністративно-територіальною одиницею.

Третє: Чи мав право СРСР укладати Договір “Про Закарпатську Україну” від імені Української РСР? На день укладення цього Договору діяла Конституція Української РСР 1937 р. В її ст. 13 написано (цитую): “З метою здійснення союзними республіками взаємодопомоги по лінії економічній і політичній, так само як по лінії оборони, Українська Радянська Соціалістична Республіка добровільно об’єдналася (…) в Союзну державу – Союз Радянських Соціалістичних республік. Виходячи з цього, УРСР забезпечує за СРСР в особі його вищих органів влади і органів державного управління права, визначені статтею 14 Конституції СРСР. Поза межами статті 14 Конституції СРСР, УРСР здійснює державну владу самостійно, зберігаючи повністю свої суверенні права”. 

Тобто, Конституція Української РСР делегувала вирішувати свої міжнародні питання Радянському Союзу. Тому СРСР мав право укладати і уклав Договір із Чехословаччиною “Про Закарпатську Україну”.

Але чи мала право Чехословаччина укладати цей Договір, якщо суверенна Закарпатська Україна 26 листопада 1944 р. вийшла із її складу і була повністю суверенною, тобто незалежною від Чехословаччини?

Відповідно до міжнародного права, укладати міжнародні Договори мав і має право лише глава суверенної країни, або, за його дорученням, інший орган влади цієї країни. У зв’язку з цим, в постанові вище згаданого Маніфесту від 26 листопада 1944 р. записано, що здійснити приєднання Закарпатської України до Української РСР доручається уряду Закарпатської України, а тому тільки уряд Закарпатської України зобов’язаний здійснити це приєднання. Тому уряд Закарпатської України не мав право передоручити і не передоручав Чехословаччині укладати Договір із СРСР про приєднання Закарпатської України до Української РСР. Оскільки СРСР уклав Договір “Про Закарпатську Україну” від 29 червня 1945 р. із неповноважною на це Чехословаччиною, то цей договір являється недійсним з моменту його підписання.

За міжнародним правом навіть ООН не має права лишати суверенну країну її суверенітету. Як засвідчують документи, Чехословаччина не по своїй волі уклала із СРСР Договір “Про Закарпатську Україну”. Але укладаючи його надіялась, що суверенітет Закарпатської України буде у складі Української РСР збережений. Однак Українська РСР, без відома і згоди народу чи парламенту Закарпатської України, 22 січня 1946 р. утворила на території суверенної республіки Закарпатська Україна свою Закарпатську область ще до того, як Договір “Про Закарпатську Україну” від 29 червня 1945 р. набрав “законної” сили шляхом обміну ратифікаційними Грамотами – 30 січня 1946 р.  

Четверте: Ст. 14 Конституції СРСР передбачала не тільки представляти союзні республіки в міжнародних відносинах, але й “затверджувати утворення нових країв і областей, а також нових автономних республік в складі союзних республік” (пункт “єст. 14 Конституції СРСР). У зв’язку із законоположеннями ст. 14 Конституції СРСР, стаття 19 Конституції Української РСР передбачала: “До відання Української Радянської Соціалістичної Республіки в особі її найвищих державних органів влади і органів державного управління належить:…”в) подання на затвердження Верховної Ради СРСР утворення нових областей, а також нових автономних республік і областей у складі УРСР”.

Таким чином, право утворення в складі Українською РСР нової для неї Закарпатської області належало тільки Українській РСР. У зв’язку з цим саме Українська РСР 22 січня 1946 р. утворила у своєму складі нову для себе Закарпатську область, а вже потім звернулась до СРСР з поданням затвердити це утворення. В цей же день, 22 січня 1946 р., СРСР затвердив незаконно утворену Українською РСР Закарпатську область у її складі за межами території Української РСР. Тому 22 січня 1946 р. відбулося просто включення новоутвореної Закарпатської області до Української РСР, <span>а возз’єднання Закарпатської України із Українською РСР не відбулося по сьогодні.</span>

Бо після 22 січня 1946 р. суверенна Закарпатська Україна перестала існувати. Тобто, після обміну 30 січня 1946 р. ратифікаційними Грамотами суверенна республіка вже не існувала, а тому не можна возз’єднувати те, чого немає. Ось чому день 22 січня 1946 р. не тільки русини, але й всі корінні закарпатці також вважають “чорним днем” в їх історії, який науково-практична конференція 22 січня 2011 р. вперше відзначила як День жалоби.

Висновок: Намагання України звалити на СРСР всю відповідальність за знищення  русинської суверенної республіки Закарпатська Україна і утворення на її території Закарпатської області Української РСР. Це підтверджується і тим фактом, що офіційний Київ по сьогодні не хоче реалізувати законно прийняте 1 грудня 2001 р. обласним  референдумом (плебісцитом) рішення про повернення Закарпатській області статусу республіканської автономності в складі України, як це ним зроблено стосовно Криму.

Поділяю думку покійного професора І.Гранчака, що Закарпатська область опинилась і перебуває у складі України незаконно, на підставі аншлюсу. Але задумуюсь над словами представника із м. Чернівці, який вчора, 21 січня 2011 р., на  телепередачі “Велика політика з Євгенієм Кисельовим” на всю Україну заявив, що уже настав час реалізувати ідею об’єднати Волинь, Галичину, Буковину і Закарпаття в одну спільну для них суверенну республіку, а шляхом референдуму (плебісциту) проголосити її незалежність і вихід із складу України! Як у Південному Судані…

Не тільки для русинів є цікавим – чи порушить СБУ кримінальну справу проти ініціаторів створення із Волині, Галичини, Буковини і Закарпаття сепаратистської суверенної республіки, оскільки кримінальну справу СБУ вже порушила проти лідера русинів Димитрія Сидора і передала її в суд тільки тому, що Димитрій Сидор домагається мирним шляхом реалізувати прийняте на обласному референдумі законне рішення про відновлення в Закарпатській області статусу автономної республіки в складі України!

До речі, Народні депутати і політичні діячі України по телебаченню доводять, що державний суд України не приймає рішень, які б ішли в розріз владі, тим більше СБУ. Тому у русинів і Димитрія Сидора надія на справедливу і законну оцінку вимогам відновити в Закарпатській області статус автономної республіки в складі України тільки  на «Міжнародний Суд по правам людини”.

http://www.facebook.com/

Указ ВС СССР от 22 января 1946 г. с момента его публикации, представляется юридически неправомерным

Поздравления русинского народа А.Г.Лукашенко по случаю переизбрания его Президентом Белорусии

Решение правительства Республики Подкарпатская Русь по ситуации с кредитами государства Украина-МВФ

САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments