podkarpatrus (podkarpatrus) wrote,
podkarpatrus
podkarpatrus

Category:

Закарпатский референдум для СБУ «основание для политического преследовая русинских активистов 2

Начало

Ваша честь! Дайджест показів свідків звинувачення також доводить, що підсудний Сидор Д.Д. не брав участі як у підготовці проекту «Меморандуму», так у підготовці 2-го ЄКПР: - Федака П.П. (керівник обласного філіалу «Української народної партії) показав: Особисто мною написано заяву-звернення до Президента України В.Ющенка та інших найвищих посадовців України з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності секретаря Президента України Віктора Балогу та депутата Верховної Ради України Василя Петьовку, які є організаторами сепаратистського руху в Закарпатті. Тому для мене є дивним, що по моїй заяві притягнено до кримінальної відповідальності Сидора Д.Д. Це ж «бред сивої кобили». Я не був учасником 2-го ЄКПР і ніколи не чув, щоб Сидор Д.Д. закликав до зміни державних кордонів України. - Шляхта Т.Я. (активіст Української народної парті) показав: Я підписав написану Федаком П.П. заяву про притягнення до кримінальної відповідальності за сепаратизм Віктора Балогу і Петьовку Василя. Особисто не був учасником 2-го ЄКПР і ніколи не чув, щоб Сидор Д.Д. закликав до сепаратизму. - Федорішко А.А. (активіст Української народної партії) показав: Особисто я не був учасником 2-го ЄКПР, але читав про нього в газетах і Інтернеті. Вважаю, що надання Закарпаттю статусу автономності у складі України являється сепаратизмом. Надавати Закарпаттю автономію неможливо, бо це приведе до розвалу України. А надання статусу автономії Криму – це не сепаратизм, бо там проживають корінні татари, а русини є українцями по національності. - Куцин О.І. (голова Закарпатського обласного осередку партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода») показав: Про 2-й ЄКПР я читав у газетах і Інтернеті. Вважаю, що русини являються сепаратистами, а їх лідера Сидора Д.Д. треба притягнути до кримінальної відповідальності. Бо Сидор Д.Д. являється православним священиком Московського патріархату і виконує завдання Москви. - Кополович В.К (голова Мукачівського осередку Конгресу Українських Націоналістів) показав: Я український націоналіст і не визнаю русинів як окрему націю. Сидор Д.Д. являється священиком Московського патріархату і сепаратистом, а тому його давно треба було притягнути до кримінальної відповідальності. - Черепаха О.Л. (голова обласного філіалу партії РУХу) показав: Русини – це давня назва українців. Тому домагання Сидора Д.Д., одного з русинських лідерів, визнати русинську націю та надати Закарпаттю автономність являються незаконними. - Сачко О.М. (голова організації «Молода гвардія») показав: Громадянська позиція нашої організації протилежна домаганням русинських організацій. Однак закликів Сидора Д.Д. чи інших русинів до зміни державного кордону чи виходу Закарпаття із складу України особисто я не чув. Ваша честь! Виходить, що всі покази свідків звинувачення стосовно підсудного Сидора Д.Д. базуються на інформації, отриманої ними з Інтернету та газет. Але як назву сайту Інтернету, так назву газет, а також дату ознайомлення в них із інформацією стосовно Сидора Д.Д., свідки звинувачення назвати не змогли. Відповідно до ч. 3 ст. 68 КПК України, покази свідка не можуть бути доказом, якщо їх джерело невідоме. (ПРИМІТКА: Куцин О.І. – родом із міста Івано-Франківськ, Сочко О.М. і Черепаха О.Л. – родом із Львівської області, Постолакі В.А. – родом із Буковини). Ваша честь! Помічник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини написав заступнику Генерального Прокурора України прохання про закриття безпідставно порушеної проти Сидора Д.Д. кримінальної справи № 449. У цьому проханні дав наступну характеристику Сидору Д.Д.: Сидор Д.Д. відомий навіть за межами України громадський діяч, за що нагороджений Президентом України орденом «За заслуги» третього ступеня. Як у громадській діяльності, так у діяльності священика і настоятеля Ужгородського православного кафедрального собору, Сидор Д.Д. закликає громадян України любити свою суверенну країну. Але ніколи не закликав до порушення межі державної території України або її кордону. Ваша честь! В останньому абзаці 10-ї сторінки обвинувального висновку одним із доказів наведено дві комплексні науково-правові експертизи, нібито проведені спільно із двома судово-лінгвістичними експертизами № 126/357 від 09 вересня 2009 року та № 056/75-b від 01 липня 2009 року. У висновках цих комплексних експертиз нібито написано, що у проекті «Меморандуму» (цитую) «містяться публічні заклики до зміни меж території та державного кордону України». Фактично це відверта фальсифікація обвинувачення підсудного Сидора Д.Д., оскільки комплексні науково-правові експертизи спільно із судово-лінгвістичними експертизами взагалі не проводилися. Окрім того, науково-правова експертиза не може бути доказом для суду, оскільки це входить у його функції і здійснюється шляхом судового слідства. Перша судово-лінгвістична експертиза «Меморандуму» була проведена 05 грудня 2008 року самостійно і незалежно від науково-правової експертизи.
У її висновках завідувач відділу граматики та фонетики Інституту української мови Національної академії наук України, доктор філологічних наук Городенська К.Г. спільно із провідним науковим співробітником Інституту мовознавства Національної академії наук України, доктором філологічних наук Радзієвською Т.В., написали, що в проекті «Меморандуму» містяться наступні чотири заклики: 1) заклик до відновлення русинської державності (в статусі від 22 листопада 1938 р.), що рівнозначно заклику до невизнання державних кордонів порубіжних із Закарпатською областю держав; 2) заклик до ігнорування актів СРСР, УРСР та незалежної України, прийнятих після 1945 р. як таких, що також «рівнозначне невизнанню сучасних державних кордонів»; 3) заклик до втручання в забезпечення транзиту енергоносіїв; 4) заклик до «розташування сил швидкого реагування з Європи та РФ для охорони транзитних потужностей на території русинів на південь від Карпат» ( див. 4-й том, а/с 253). Тобто, першою судово-лінгвістичною експертизою від 05 грудня 2008 року не було встановлено закликів до вчинення умисних дій з метою зміни межі державної території України або її кордону, як це передбачається ч. 1 ст. 110 КК України. Ось чому заступник прокурора Закарпатської області І.Зовдун вимагав від керівництва СБУ провести повторну судово-лінгвістичну експертизу, яка б встановила у «Меморандумі» заклики, «вчинені з метою зміни меж території або державного кордону». Всупереч вимогам 4-ї частини ст. 75 КПК України, слідчий СБУ Динис В.М. своєю постановою доручив провести повторну судово-лінгвістичну експертизу тим же експертам, які вже проводили першу судово-лінгвістичну експертизу. Щоб вони таки встановили у «Меморандумі» заклики до зміни межі державної території України чи її кордону. Тобто, повторно проведена експертиза тими ж експертами є незаконною і відповідно до 3-ої частини ст. 62 Конституції України (цитую) «Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом». У зв’язку з цим виникає питання, що чому, всупереч вимогам 4-ої частини ст. 75 КПК України, Городеньска К.Г. і Радзієвська Т.В. погодилися на проведення повторної експертизи? Відповідь на це питання дає затверджений у жовтні 1996 року Кабінетом Міністрів України «План заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів». Його перший пункт написано так: «1. Чітко окреслити і задекларувати, базуючись на положеннях Конституції України, зокрема статті 2, позицію Української Держави щодо безперспективності ідей відокремлення чи автономізації Закарпаття на будь-якій основі – культурній, етнічній, адміністративно-територіальній тощо». Виконання цього пункту Кабінет Міністрів поклав на Національну академію наук України. (т. 8-й, а/с 109). Будучи науковими працівниками Національної академії наук України, експерти Городеньска К.Г. і Радзієвська Т.В. були зобов’язані цим планом Кабінету Міністрів України доказати «безперспективність ідей відокремлення чи автономізації Закарпаття на будь-якій основі». Тому вони, ігноруючи ч. 4 ст. 75 КПК України, незаконно провели повторну судово-лінгвістичну експертизу, до того ж лише «Меморандуму», тобто без дослідження представлених їм документів. Ось чому експерти Городеньска К.Г. і Радзієвська Т.В. на багаторазові запитання захисника Мокану В.Д. про те, чому вони взяли до уваги лише так звані заклики у «Меморандумі» та ігнорували у цих закликах їх закінчення такими словами: «у складі України». На ці неодноразові запитання захисника експерт Городенська К.Г. кожний раз повторювала: «бо не було такого завдання». Тобто, перед експертами хтось поставив завдання не згадувати про наявність у «Меморандумі» чисельних закликів про автономність Закарпаття у складі України. Щоб таким чином мати можливість зробити фальшивий висновок про наявність у «Меморандумі» закликів до зміни державної межі України або її кордону. Для виконання цього завдання, експерти Городеньска К.Г. і Радзієвська Т.В. взяли за основу, зокрема, згадану у проекті «Меморандумі» фразу стосовно статусу автономності Закарпаття, який воно мало по закону Чехословаччини від 22 листопада 1938 року. Цю фразу згадані експерти розцінили як заклик до повернення Закарпаття в кордони давно неіснуючої Чехословаччини. А на цьому фальшивому припущенні у висновках повторної експертизи від 29 січня 2009 року експерти написали суперечливий показам свідків та всім іншим матеріалам кримінальної справи № 449 висновок, що у проекті «Меморандуму» нібито є синонімічний заклик до зміни меж території або державного кордону України. А синонімічний заклик це у простій українській мові означає всього-на-всього «натяк»! Національною академією наук України у 2010 році видано 6-й том «Юридичної енциклопедії». У ньому є стаття про мову юриспруденції, у якій сказано, що юридична мова відрізняється від літературної мови перш за все тим, що юридичній мові притаманні точність і високий рівень стандартизації. Аби таким чином виключити неоднозначне тлумачення законодавства. Тобто, згаданий у ч. 1 ст. 110 КК України термін «заклик до зміни меж території або державного кордону України» недопустимо ототожнювати із натяком до невизнання кордонів. А потім це ототожнення експертами безпідставно вважається експертами уже натяком на заклик до зміни межі державної території України чи її кордону. Ваша честь! Висновки першої судово-лінгвістичної експертизи від 05 грудня 2009 року спростовують висновки повторної судово-лінгвістичної експертизи від 29 січня 2009 року, і навпаки. Оскільки обидва висновки судово-лінгвістичних експертиз спростовують один одного та суперечать показам всіх свідків та іншим матеріалам кримінальної справи № 449, тобто викликають сумнів у їх об’єктивності. Відповідно до 3-ої частини ст. 62 Конституції України, сумнівні висновки не можуть бути доказами для звинувачення підсудного Сидора Д.Д. і являються доказами його невинуватості. З метою уточнення цих суперечливих висновків судово-лінгвістичних експертиз, 13 січня 2012 року в суді було допитано експертів Городеньску К.Г. і Радзієвську Т.В.. Однак вони не захотіли давати конкретні відповіді на конкретні питання захисників. Та все ж експерт Городенська К.Г. показала, що у представленому на експертне досліджування проекті «Меморандуму» «закликів до зміни державного кордону України немає в тому розумінні, щоб (цитую) «відривати шмат території України». Це ж саме підтвердила під час допиту експерт Радзієвська Т.В. Вона показала, що у «Меморандумі» (цитую) «прямих закликів до зміни державного кордону України немає». Ваша честь! Із вище мною сказаного слідує, що матеріалами кримінальної справи № 449 навіть не встановлено скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України. Але щоб цей злочин мав місце, слідчий СБУ Динис В.М. вчинив ряд інших порушень КПК України з метою голослівного звинувачення Сидора Д.Д. у вчиненні міфічного злочину. Відповідно до ст. 197 КПК України, слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз’яснити його права. Але слідчий Динис В.М. навмисно цього не зробив з метою позбавити обвинуваченого Сидора Д.Д. права заявити відвід експертам Городеньскій К.Г. і Радзієвській Т.В., а також позбавити його права надати експертам повторної експертизи пояснення та додаткові документи тощо. Тобто, слідчий СБУ Динис В.М. таким чином не надав Сидору Д.Д. можливості домогтися проведення законної повторної і об’єктивної судово-лінгвістичної експертизи. Відповідно до 1-ї частини ст. 22 КПК України, слідчий зобов’язаний виявляти також ті обставини, які виправдовують Сидора Д.Д., але не зробив цього. Відповідно до статей 23 і 23-1 КПК України, слідчий зобов’язаний виявити причини та умови, які спричинили вчиненню злочину, та внести подання про вжиття заходів по їх усуненню. Але слідчий СБУ Динис В.М. не зробив і цього. Під час попереднього слідства було встановлено, що Закарпатською обласною радою було організовано і 1 грудня 1991 року проведено Всезакарпатський референдум. На цьому референдумі та на чисельних сесіях Закарпатської обласної ради було прийнято ряд рішень про повернення Закарпаттю статусу автономної республіки у складі України аналогічно тому, як це було вчинено в Криму (т. 4-й, а/с 61, 178, 195, 219, 220, 222). Досудовим слідством було встановлено, а судовим слідством підтверджено, що причиною та умовою для підготовки проекту «Меморандуму» і проведенню 2-го ЄКПР являються вище згадані рішення Всезакарпатського референдуму та Закарпатської обласної ради. Однак слідчий Динис В.М. не направив відповідного подання для їх відміни по наступній причині. Відповідно до ст. 74 Конституції України (цитую) «Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету і амністії». Тобто, Конституція України не забороняє проведення референдуму стосовно адміністративно-територіального устрою України. Навпаки, ст. 132 Конституції України передбачає децентралізацію існуючого устрою України з урахуванням історичних і географічних особливостей регіонів, їх етнічних і культурних традицій. Тобто, рішення Всезакарпатського референдуму про відновлення статусу автономності Закарпаття у складі України є законним, а тому законним є «Меморандуму» з вимогами реалізації Всезакарпатського референдуму. Відповідно до 2-ї частини ст. 223 КПК України, слідчий. повинен вказати у обвинувальному висновку доводи Сидора Д.Д. на свій захист та результати їх перевірки. Однак слідчий СБУ Динис В.М. і цього не вчинив. Тобто, слідчий СБУ Динис В.М. навмисно проігнорував вимоги статей 22, 23, 23-1, 197 і 223 КПК України з метою голослівно написати винуватість Сидора Д.Д. у вчинені передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України злочину, якого просто не існує. Ваша честь! Підозрюваний Сидор Д.Д. та ряд свідків під час допиту на попередньому слідстві показали, що розглянутий і затверджений 2-им ЄКПР «Меморандум» не було направлено до відповідних органів влади та не було його опубліковано у пресі. Бо цей «Меморандум» був лише базою для прийняття (цитую) «ЗВЕРНЕННЯ 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів від 25 жовтня 2008 р. до депутатів Закарпатської обласної ради». (далі – «Звернення», т. 8-й, а/с 110). Це Звернення починається такими словами: «2-й Європейський Конгрес Підкарпатських Русинів, звертається до Вас з пропозицією про конституційну реалізацію результатів референдуму 1 грудня 1991 р. про входження Закарпатської області в склад України в статусі «Закарпаття – спеціальна самоврядна територія, як суб’єкт в складі України», оскільки вже 17 років це питання відстрочується». А далі у Зверненні сказано: «У випадку такого проголошення обласною радою, котре ми пропонуємо здійснити… наш регіон отримає законний конституційний статус в складі України… Оскільки готуються зміни до Конституції України… то проголошення Закарпатською обласною радою волевиявлення народу про статус регіону можуть бути законно включені в нову редакцію Конституції України» Тобто, не «Меморандум», а саме це «Звернення» 2-го ЄКПР за підписами Жупана Д.Д., Сидора Д.Д. і Лецовича Л.В. фактично і практично є підсумковим рішенням 2-го ЄКПР. Тому саме це «Звернення» 2-го ЄКПР за підписами Жупана Д.Д., Сидора Д.Д. і Лецовича Л.В., які завірені мокрими печатками очолюваних ними організацій, 05 листопада 2008 року було вручено депутатам Закарпатської обласної ради через секретаріат облради. А 8 листопада 2008 року воно було опубліковано в газеті «Карпатська Україна-Красне Поле». Однак слідчий СБУ Динис В.М. навмисно не взяв до уваги це Звернення 2-го ЄКПР і не давав його на дослідження експертам. Бо у цьому «Зверненні» 2-го ЄКПР мова йде про законно 1 грудня 1991 року проведений Всезакарпатський референдум та законну вимогу 2-го ЄКПР його реалізувати шляхом внесення до нової Конституції України запису про відновлення в Закарпатті статусу автономності у складі України. Ваша честь! Пункт 2 ст. 64 КПК України вимагає, щоб досудове слідство та розгляд справи в суді доказали як винність обвинуваченого і підсудного у вчинені злочину, так і мотиви цього злочину. Однак досудове слідство та розгляд кримінальної справи № 449 в суді не доказали винність підсудного Сидора Д.Д. в тому, що він особисто готував «Меморандум» та проведення 2-го ЄКПР. Досудовим слідством і розглядом справи в суді доведено, що їх готувала спеціально створена робоча група без участі в ній підсудного Сидора Д.Д. Крім того, досудовим слідством та розглядом кримінальної справи № 449 в суді підсудному Сидору Д.Д. не доведено мотиви злочину, як цього вимагає ч. 1 ст. 110 КК України. Тобто, не доведено, що підсудний Сидор Д.Д. зачитував делегатам 2-го ЄКПР «Меморандум» з метою закликів до вчинення умисних дій, направлених на зміну межі території або державного кордону України. Досудовим слідством та розглядом кримінальної справи № 449 в суді доведено, що Жупан Є.Є. та підсудний Сидор Д.Д. зчитували делегатам 2-го ЄКПР «Меморандум» постатейно з метою його обговорення та внесення до нього змін, а не з метою закликів. Ваша честь! Кожне речення «Меморандуму», у якому є вимога до органів влади, являється не закликом, а законною вимогою про реалізацію законно проведеного та по нині не відміненого рішення Всезакарпатського референдуму, і закінчується словами «у складі України». Тобто, згадані у «Меморандумі» вимоги про надання Закарпаттю автономності у складі України, відповідно до статей 74 і 132 Конституції України, являються законними, а тому не можуть кваліфікуватися у якості злочину. Тому складається враження, що СБУ проводило по кримінальній справі № 449 попереднє слідство не з метою встановлення істини, а з метою зупинення законних домагань русинських національних організацій Закарпатської області реалізувати прийняте 1 грудня 1991 року на Всезакарпатському референдумі законне рішення про відновлення в Закарпатті статусу автономної республіки у складі України. На підставі вище мною наведеного та керуючись статтями 61 (ч. 3-тя), 74 і 132 Конституції України, статтями 2, 5, 6 (п. 2), 22 (ч. 1), 23, 64 (п. 2), 73 (ч. 2), 75 (ч. 6), 323 (ч. 2) і 324 (пункти 2, 3) КПК України, -- П Р О Ш У: 1. Визнати підсудного Сидора Димитрія Димитровича невинуватим у вчинені ним політичного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України. 2. Порушену проти Сидора Димитрія Димитровича кримінальну справу № 449 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1-ою ст. 110 КК України, на підставі ч. 1-ої ст. 6 КПК України закрити за відсутності події злочину». Після дебатів, у своїй репліці адвокат Годьмаш П.В. сказав, що законно проведений референдум і прийняте на ньому законне рішення є для СБУ «підставою для політичного переслідування активістів русинських громадських організацій. Доказом цього політичного переслідування русинської національної меншини в Україні являється незаконне притягнення Сидора Д.Д. до кримінальної відповідальності за надуманими в СБУ діями політичного характеру, яких він не вчиняв». Від редакції: У понеділок, 19 березня 2012 р., в 10-ій годині буде виступати із останнім словом Сидор Д.Д. Потім суддя Закарпатського апеляційного суду Стан І.В. оголосить православному священику Димитрію Сидору вирок. Невже справедливий, тобто оправдуючий Сидора Д.Д.?
http://www.facebook.com/dsydor/posts/314062245307521

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment